З давніх часів люди прагнули прикрасити свій одяг і предмети домашнього ужитку різними узорами, орнаментами, малюнками. Жінки були зобов'язані володіти мистецтвом вишивання і проводили багато часу за цим заняттям.

Етно-мода зараз дуже поширена в дизайнерській сфері  та набуває все більше шанувальників. Все частіше вишиванка є головним вбранням на урочистих подіях, весіллях, державних святах, заходах, в окремих випадках вишиванка є дрес-кодом та обов’язковим атрибутом. Інтерес українців до народного вбрання зростає і робить його предметом колекціонування.

Сьогодні майстри-вишивальники вручну і на машині працюють у швейній промисловості. На вишивальних машинах або вручну виконують вишивку різними техніками вишивки та швами. Оформлення виробу вишивкою – творчий процес, оскільки вишивка – один з елементів композиції. Вишивальник за ескізами художника або самостійно розробляє технічний малюнок, підбирає необхідні за кольором і фактурою нитки, бісер. У виробах можливе поєднання ручної і машинної вишивки.

Генієм людського розуму створені різноманітні швейні та вишивальні  машини, є серед них і з програмним управлінням, що не тільки значно полегшують працю вишивальника, але роблять її цілком сучасною.

Робота вишивальника сьогодні нагадує роботу оператора комп’ютера. Закладається програма – і ось на полотні проступають чудові візерунки.

Вишивальник повинен знати техніку і прийоми всіх видів вишивки, основи композиції, закони колірних гармоній, види і властивості тканин, ниток, інших матеріалів, технологію виготовлення різних видів машинної вишивки, правила експлуатації вишивальних машин і устаткування, вимоги до якості виконуваної роботи, вимоги техніки безпеки.